Чи є збільшення мінімального розміру аліментів, встановленого законом, підставою для звернення до суду для перерахунку?

Юлія Войтенко
Суддя Святошинського районного суду м. Києва, кандидат юридичних наук

За цей час було напрацьовано певну практику застосування цього закону. Водночас, досі залишаються відкриті питання щодо застосування окремих положень. Спробуємо знайти на них відповіді.

З 8 липня 2017 року було змінено мінімальний розмір аліментів, що тепер не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Що це означає і які наслідки ця зміна тягне за собою?

Перш за все, давайте згалаємо, що утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов’язком батьків за нормами  українського закону. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Якщо батьки проживають однією сім’єю, зрозуміло, що питання по утриманню дитини, зазвичай вирішуються просто і легко. Інша справа, коли питання про утримання дитини постає після розлучення батьків.  За домовленістю між ними, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Якщо ж такої домовленості досягти не далося, тоді той з екс-подружжя, з яким дитина проживає, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Кошти на утримання дитини присуджуються  судом у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким вона проживає.

Саме суду віддані дискреційні повноваження при визначенні конкретного розміру аліментів. При цьому, закон визначив що саме суд повинен брати до уваги і враховувати при визначенні розміру аліментів. Такими обставинами можуть бути: стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів або якісь  інші обставини, які можуть мати важливе значення для визначення розміру аліментів.

Попри таку різноманітність факторів, що впливають на визначення розміру аліментів,  їх мінімальний розмір  – визначається  законом. Це той мінімум, який батьки зобов’язані витрачати на дитину, не залежно від доходів, можливостей, бажання, інших дітей, незалежно від всіх цих обставин. З 8 липня 2017 року цю межу було підвищено з 30 до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який визначається кожного року законом про державний бюджет. Так, у 2018 році, мінімальний розмір аліментів для дітей віком до 6 років складає: з 1 січня 2018 року - 746 гривні, з 1 липня – 779,5 гривень, з 1 грудня - 813 гривень; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 930 гривень, з 1 липня – 972 гривні, з 1 грудня – 1013,5 гривень;

Зазвичай, при визначенні розміру аліментів, як в твердій грошовій сумі, так і в частці від доходу, в судових рішеннях суд зазначав, що аліменти не можуть бути менше мінімально можливого розміру, визначеного законом. Відповідно,  залежності від дати прийняття рішення, цей мінімальний розмір вказувався різний. І що тепер? Чи повинні батьки, які отримують аліменти знову звертатись до суду для зміни розміру аліментів, з огляду на зміну мінімального їх розміру?  Чи це відбувається автоматично? На практиці це питання є досить актуальним і заяв про збільшення розміру аліментів, після зміни закону надходить багато.

Разом з тим, нове судове рішення у даному випадку - не потрібно. Суди відмовляють у задоволенні позовів про збільшення розміру аліментів, поданих на цій підставі. Судова практика сьогодні пішла тим шляхом, що зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів не є підставою для прийняття нового судового рішення. Так, в рішенні Апеляційного суду Чернівецької області, визначено, що “висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог про збільшення аліментів на утримання доньки у зв'язку зі зміною законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів вимогам закону не відповідають”, а “питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів”. Апеляційний суд Полтавської області при розгляді подібних позовів зазначає, що “зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення”. Подібною є практика судів  і в інших областях.

Дійсно, стаття 192 Сімейного кодексу України визначає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Втім, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для нового рішення про збільшення розміру аліментів, оскільки цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням. І в даному випадку, навіть якщо у рішенні суду при визначенні розміру аліментів є посилання на їх  мінімальну межу, це не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів. Нове судове рішення у даному випадку  - не потрібно.

Фактично, у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням цього збільшення з моменту набрання чинності Законом, тобто, з 8 липня 2017 року та винесення відповідної постанови держвиконавця. Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів. Так само, як, наприклад при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати, нам не потрібно звертатись до роботодавця для підвищення розміру виплати – це відбувається автоматично. Разом з цим, у разі якщо ви продовжуєте отримувати мінімальний розмір аліментів на рівні 30 %, не зайвим буде звернутись з письмовим зверненням до державного виконавця з проханням провести перерахунок розміру аліментів.

Слід також зазначити, що відмова держвиконавця в проведенні перерахунку розміру аліментів, може бути оскаржена до суду,  в порядку, передбаченому процесуальним законом. Судова практика у даному випадку пішла шляхом визнання дій держвиконавців незаконними та поновлення порушеного права стягувача  з подальшим зобов’язанням виконавця все ж таки  здійснити перерахунок розміру аліментів.

Давайте не будемо забувати, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст.  3 Конвенції про права дитини). Тому жодних додаткових умов для виконання норми закону про мінімальний розмір аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку  - не може бути. Головне – це інтереси дитини і зайвий формалізм тут ні до чого. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів – це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. А будь-яке його порушення може бути оскаржено.