Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду переглядав судові рішення у кримінальному провадженні за обвинувачення осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України.
Вироком суду осіб було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією однієї четвертої частини майна, що належить їм на праві власності.
Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій зазначав, зокрема, про те, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення вимог ч. 2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України, якою передбачено особливості нового розгляду судом першої інстанції після скасування вироку, внаслідок чого особам було посилено покарання.
ВС вирок та ухвалу судів змінив.
Суд касаційної інстанції зазначив, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості осіб у розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено.
Поряд з цим, суд визнав обґрунтованими доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог ч. 2 ст. 416 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
ВС роз’яснив, що у цьому випадку законодавець встановлює дві обов'язкові умови, за яких допускається погіршення правового становища обвинуваченого під час нового розгляду кримінального провадження:
- якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника (умова щодо суб'єкта апеляційного оскарження, за скаргою якого було скасовано вирок);
- якщо вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання (умова щодо підстави скасування вироку).
ВС звернув увагу на конструкцію норми ч. 2 ст. 416 КПК, сформульованої як виняток із загального правила про недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого під час нового судового розгляду внаслідок застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання.
ВС дійшов висновку, що, вживаючи у тексті ч. 2 ст. 416 КПК термін «новий судовий розгляд», законодавець не пов'язує його виключно з тим вироком суду першої інстанції, у зв'язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд.
А тому ця норма поширюється не лише на випадки нового судового розгляду, що слідує безпосередньо після скасування судом апеляційної інстанції попереднього вироку, але й на усі подальші випадки нового розгляду в цьому ж кримінальному провадженні в суді першої інстанції.
У цьому провадженні судовий розгляд в суді першої інстанції здійснювався тричі та ВС дійшов висновку, що судові рішення необхідно змінити, а покарання особам пом’якшити.
За результатами розгляду ВС сформулював висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах - ч. 2 ст. 416 КПК: заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК, продовжує діяти на увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на усі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції), незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні (постанова від 22.01.2019 у справі № 414/1217/14-к).
_03_03.png)
