Відсутність офіційного працевлаштування і наявність інших дітей не звільняє від сплати аліментів у мінімальному розмірі

       Позивач звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, в якому зазначала про те, що у 2004 році рішенням суду стягнуто на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 150 грн. На теперішній час син сторін навчається у ліцеї, витрати на його утримання зросли, а позивач за станом здоров'я не може знайти постійну роботу і самостійно покривати всі витрати, пов'язані з навчанням сина. 
      Суд першої інстанції задовольнив позов та збільшив розмір стягуваних аліментів до 844 грн 50 коп. щомісячно, оскільки з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів змінилось матеріальне становище платника аліментів, змінився матеріальний стан дитини, збільшився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, погіршився стан здоров'я позивачки. Суд дійшов висновку, що розмір аліментів, який визначеним судом станом на 2004 рік у сумі 150 грн, не може задовольнити потреби дитини, тому розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача, має бути збільшено.
       Апеляційний суд вирішив змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір аліментів до 540 грн щомісячно, оскільки відповідач не працює, отримує нерегулярний мінливий дохід, зареєстрований у районному центрі зайнятості населення як безробітній, на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей. А розмір доходів відповідача від оренди земельного паю не свідчить про явне та суттєве поліпшення матеріального стану відповідача.
       ВС визнав законним рішення суду першої інстанції, а рішення апеляційного суду скасував.
      Суд касаційної інстанції нагадав, що Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до СК України, ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», який, зокрема, передбачає підвищення мінімального розміру аліментів, спрощення процедури стягнення аліментів та оголошення аліментів власністю дитини.
      Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

      Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

     ВС зазначив, що змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір аліментів, апеляційний суд зазначеного не врахував та визначив аліменти у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною другою статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення апеляційного суду. А той факт, що відповідач офіційно не працевлаштований і має на утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє його від обов'язку забезпечувати належне утримання свого неповнолітнього сина та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (постанова від 07.11.2017 у справі № 355/511/17).

    Джерело: Українське право