Роз’яснено процедуру мирного врегулювання спорів у судах

Так, медіація (від лат. mediation - посередництво) – це позасудова структурована процедура врегулювання конфлікту шляхом  переговорів його учасників  з допомогою нейтрального посередника-медіатора. Вона дає можливість уникнути втрати часу в судових розглядах та додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат.

 У процесі медіації нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяючи виробленню добровільної угоди між конфліктуючими сторонами. Медіатор полегшує процес спілкування між сторонами, допомагає глибше зрозуміти їхні позиції та інтереси, шукає ефективні шляхи вирішення проблеми, надаючи можливість сторонам дійти власної згоди.

 Важливо розуміти, що не кожні переговори за допомогою посередника є медіацією.

 На відміну від судді чи арбітра  медіатор не вирішує конфлікт між сторонами, не постановляє обов’язкове  для них рішення і не пропонує якихось варіантів вирішення спору. Варіанти  врегулювання виробляють  самі сторони спору, керуючись власними інтересами та потребами.

 15 грудня 2017 року набув чинності Закон № 2147-VIII, яким до господарського, цивільного та адміністративного  процесів,  введено процедуру врегулювання спору за участю судді. Ця нова процедура не є медіацією за суттю.

 Врегулювання спору за участю судді – це спілкування сторін  із суддею задля отримання роз’яснень та додаткової інформації з метою оцінки сторонами перспектив судового розгляду спору.

 Посередником при медіації є нейтральний  та незалежний медіатор, якого обирають сторони. Посередником при врегулюванні спору за  участю судді є суддя, в провадженні якого  перебуває справа.

 Учасниками медіації є сторони конфлікту та медіатор, учасниками врегулювання спору за участю судді є учасники  судової справи та суддя.

 Головною відмінністю врегулювання спору за участю судді є те, що суддя може: запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору (ч. 4 ст. 203 ЦПК України); під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та/або її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору (ч. 5 ст. 203 ЦПК України); у разі укладення сторонами мирової угоди затвердити її (п. 4 ч. 1 ст. 204 ЦПК України); у разі недосягнення згоди сторонами справа передається на розгляд іншому судді (ч. 4 ст. 204 ЦПК України).

 Медіатор повинен пройти спеціальне навчання, в тому числі  навчання практичним навичкам. Жодних вимог до спеціальної підготовки судді, що здійснює врегулювання спору, не передбачено.

 Врегулювання спору за участю судді можливе до початку розгляду справи по суті, за згодою сторін. Медіацію ж  можливо застосувати на будь-якій стадії і також за згодою сторін.

Що стосується тривалості процедури необхідно зазначити, що  строк медіації  визначається за погодженням сторін, а врегулювання спору за участю судді  можливе протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про проведення врегулювання.

 Повторне проведення процедури медіації за бажанням сторін можливе, а при врегулюванні спору за участю судді –ні.

 Врегулювання спору  за участю судді  не допускається у разі, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Джерело