ВС роз’яснив, коли відповідальність подружжя за договором має бути солідарною

Суди тривалий час розглядали справу за позовом особи про стягнення з відповідачів (подружжя) заборгованості за договором позики. Позивач зазначав, що між ним та особою було укладено договір позики, а у передбачений строк відповідач добровільно не виконав свої зобов'язання. Оскільки боржник перебуває в зареєстрованому шлюбі, а позика була укладена в інтересах сім'ї, з метою здійснення будівництва будинку, позивач просив відповідно до частини четвертої статті 65, частини другої статті 73 СК України стягнути борг з подружжя у солідарному порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги. Суди зазначили, що відповідальність подружжя має бути солідарною, оскільки дружина позичальника була обізнана про боргові зобов'язання свого чоловіка, який взяв позику в інтересах сім'ї.

ВС розглянув та задовольнив касаційну скаргу дружини на такі рішення у справі, скасував рішення судів в частині позовних вимог про солідарне стягнення боргу за договором позики з дружини та у задоволенні позову до неї відмовив.

ВС вказав, що відповідно до встановлених обставин відповідач отримав у борг кошти, при цьому у розписці не зазначено, на які цілі була отримана позика та не вказано, що дружина надавала згоду на її отримання.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. 

Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину.

Навіть, якщо другий з подружжя не знав про укладення договору, він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.

А оскільки судами не встановлено, що кошти використані в інтересах сім'ї, ВС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що внаслідок укладення договору позики виникло зобов'язання в інтересах сім'ї (постанова від 03.05.2018 у справі № 639/7335/15-ц).

Джерело